Forms of Presence in a State of Limbo
Проєкт досліджує людський стан в умовах тотальної невизначеності. Війна зруйнувала ілюзію цілісного образу, розклавши реальність на фрагменти. У цьому контексті «лімбо» розглядається нами не як застій, а як простір потенцій, де з уламків формуються нові сенси буття. Експозиція, що складається із живописних робіт та фотографій Володимира Гуліча, не є документалістикою чи прямою реакцією на насильство. Це фіксація динаміки, оголеної присутності та температури тіла у світі, що розпадається. Фігури на полотнах втрачають стабільну ідентичність, складаючись із плям та ритмів, але зберігають глибинну здатність бути відкритими до змін і витримувати нестабільність. Ми не пропонуємо готових чи дидактичних відповідей. Ми хочемо, щоб цей проєкт став частиною «Запорізького кола» — безпечним простором для співіснування різних станів: тривоги і спокою, дистанції та близькості. Мистецтво тут не вчить, воно просто присутнє поруч, повертаючи людині гідність мислити і витримувати напругу повсякдення. У додатку надсилаємо художній маніфест Artzebs (у літературному співавторстві з Костянтин Кравченко) З повагою, Володимир Гуліч, Анастасія Лойко Арт-група Artzebs 🇺🇦 Українська версія від імені художника ФОРМИ ПРИСУТНОСТІ Іноді відсутність це найвищщя форма присутності Але я говорю зсередини живопису, матеріалу, сліду. Не про події — а про те, що залишається в людині, коли подія вже сталася. Про іманенті сутності Буття. Безпосередньо звертаючись до надсвідомого його почуття. Яке рефлесує та совібрурє зі всім Всесвітом. Пробуждаючи спалахи майбутніх зірок. Та вісвітлюючі : чорні проломи Галактик. Моя робота почалася задовго до війни, але війна зробила присутність оголеною. Бо війна це непердбачанні обставини зовнішних сил. Спрямовані на руйнування старих сенсів. Та оголенню-очищенню свідомого простіру реальності. Для створення нових форм соціуму та щільной реконструкціі старих. Вона забрала ілюзію цілісного образу — і залишила фрагмент, ритм, температуру тіла, погляд, який більше не можна відвести. Лишаючи пікселні частини та дінаміку : для майбутніх творчіх звершень та завантажень. У цій резиденції я працюю з присутністю як формою виживання. Не як образом миру і не як реакцією на насильство, а як станом, у якому людина продовжує бути — навіть коли звичні структури більше не тримають. Бо це протекція реалізіі майбутньоі архітектури нездійсненних та непердбачанних семантичних уподобань та омажів. Мої фігури не мають стабільної ідентичності. Бо сама природа є творінням – фрактальним. Де непердбачане конкурує з стробоскопією семіотики неперевершенного зору надбуття. Вони складаються з плям, орнаментів, уламків, матеріалів. Орнаментально мозаічних складових притаманного моїй творчій особистості. Це не портрети конкретних людей — це сліди того, як людина залишається присутньою у світі, що розпадається. Розкладається на пелюстки архитипів та асоціацій. Щоб стати новостворенням нових генерацій. Запоріжжя для мене — не контекст і не тема. А надфізичне підгрундя. Це місце, де питання присутності не є абстрактним. А тактильно зосередженим на самоіснуванні та самореалізаціі. Тут не можна “дивитися здалеку”. А тільки працювати на метафізичний дотик. Тут кожен глядач приходить з тілом, яке знає напругу, втрату, очікування. Сповідання передчуття на нові спорідненні Буттям сенси. Виставка «Форми присутності» місце де мистецтво перестає бути “про щось” і стає присутністю поруч . Така чесність дає людині гідність мислити і витримувати . Вона дозволяє співіснування різних станів: спокою і тривоги, дистанції і близькості, фрагмента і тиші. Я поруч. Без поспіху. Володимир Гуліч 🇸🇪 Svensk version i konstnärens röst FORMER AV NÄRVARO Jag talar inifrån måleriet, materialet, spåret. Inte om händelser – utan om det som stannar kvar i människan när händelsen redan har ägt rum. Mitt arbete började långt före kriget, men kriget gjorde närvaron avklädd. Det tog bort illusionen av en hel bild och lämnade fragment, rytm, kroppens temperatur, en blick som inte längre går att vända bort. I denna residens arbetar jag med närvaro som en form av överlevnad. Inte som en bild av fred och inte som en reaktion på våld, utan som ett tillstånd där människan fortsätter att vara – även när de vanliga strukturerna inte längre bär. Mina figurer har ingen stabil identitet. De består av fläckar, ornament, fragment, material. Detta är inte porträtt av konkreta människor – det är spår av hur människan förblir närvarande i en värld som faller sönder. Zaporizjzja är för mig varken ett sammanhang eller ett tema. Det är en plats där frågan om närvaro inte är abstrakt. Här går det inte att “betrakta på avstånd”. Här kommer varje betraktare med en kropp som känner spänning, förlust och väntan. Utställningen ”Former av närvaro” är en plats där konsten upphör att vara “om något” och blir närvaro bredvid. En sådan ärlighet ger människan värdighet att tänka och att uthärda. Den tillåter samexistensen av olika tillstånd: lugn och oro, distans och närhet, fragment och tystnad. Jag är här
Forms of Presence in a State of Limbo at Zeppel Inn